ЕТАПИ ШЛЯХУ

Простір зліва від першого Порога символізує зовнішнє життя, яке все під знаком анархії трьох центрів Особистості. Завдяки точному і систематичному розпізнанню між впливами «А» і «В» в людині виникає ембріон магнітного центру, під подальшим зростаючим впливом якого людина наближається до першого Порогу.
ДРУГИЙ ЕТАП

Досягнувши цієї точки, людина виходить на стежку. Вона стикається віч-на-віч з Життям: своїм власним життям, власними проблемами - розв'язуваними або нерозв'язуними.
Це її перше випробування в езотеризмі. Воно полягає в загальній переоцінці цінностей. Отриманий результат залежить від ступеня об'єктивності і мужності, яких вимагає виконання завдання. Людина повинна зробити над собою свідоме зусилля і зробити абсолютно чесну, неупереджену переоцінку насамперед себе самого. При цьому необхідно врахувати і проаналізувати поведінку оточуючих, тобто поглянути в обличчя фактам і розкрити їх внутрішнє значення - не шкодуючи себе та інших, без будь яких компромісів. Результати такої переоцінки краще, зрозуміло, залишити при собі.
Після цього можна зробити деякі висновки. Чи насправді вами втрачений інтерес до зовнішньої життя, -- того, яке керується виключно впливами «А», - і якщо втрачений, то якою мірою? Чи змістився центр ваги вашої Особистості в сторону магнітного центру? Чи виконує він свою функцію? Чи він там насправді є? (мал. 20). Тому, хто зробив остаточний вибір, не варто разом поривати з так званим «благополуччям делетанта», - розраховуючи коли-небудь, якщо що, до нього повернутися.
Перш ніж переступати перший Поріг, необхідно чітко усвідомити, що на Шляху рух лише в одну сторону. За Порогом у того, хто його здолає, залишиться тільки дві можливості: слідувати далі чи впасти. Відтепер дороги назад немає. Якщо магнітний центр чистий і досить міцний, у вашому житті з'явиться людина, що втілює вплив- «С» (мал. 20): перший Поріг долають під, його керівництвом.

ТРЕТІЙ ЕТАП

Переступити перший Поріг – значить викувати нову ланку в ланцюзі езотеричної роботи. Новонавернений, що став віруючим, врятований в Надії (Рим 8: 24) . Але сам по собі він залишається таким самим як раніше. Всі вчинені ним свідомі зусилля дозволяють йому в результаті подолати Поріг. Це величезний крок вперед. Однак і після Порога одного лише бажання вирватися за межі зовнішнього життя, навіть найпристраснішого, ще недостатньо, щоб назавжди звільнитися від впливів-А.
По той бік Порога перед людиною, яка досягла ноти СІ, відкриється мезотерична робота. Вона зобов'язана міцно тут закріпитися як на відправній точці подальшого сходження, бо «ніхто, хто кладе свою руку на плуга та назад озирається, не благонадійний для Божого Царства» (Лк 9: 62). На ноті-етапі СІ завдання кожного учня – уважно переглянути фільм свого життя. Цим він, по-перше, досягне вміння розрізняти з усією об'єктивністю, на яку здатний на даному етапі еволюції, незмінні, вічні елементи від тимчасових, кармічних; по-друге, в ньому виникне і зміцниться бажання подолати другий Поріг.

Сила цього бажання і цілеспрямованість – єдині передумови і критерії успіху. Ось чому при проходженні Шляху робота над нотою СІ має особливе значення – і важливість цього зростає через те, що тривалість відповідної ноти, тобто ширина цього єтапу, дуже невелика: це, власне, не нота, а напівтон.

Перед тим як подолати перший Поріг, людина повинна усвідомити своє ставлення до зовнішнього життя взагалі, тому що потім об'єктом його спостереження буде вже не зовнішня життя – царство Ілюзії, – а фільм його власного життя.

ЧЕТВЕРТИЙ, П’ЯТИЙ ТА ШОСТИЙ ЕТАПИ

Четвертий, п'ятий і шостий етапи відповідають трьом нотам Шляху: ЛЯ, СОЛЬ і ФА. Власне кажучи, разом з нотою СІ вони утворюють стежку Доступу до нього
Цей етап, включаючи ноту СІ, зображується у вигляді Драбини сходження (див. Главу XV).
У цієї езотеричної драбини є одна примітна особливість: ні на одному з її щаблів не можна затримуватися. Часу, який відводиться на кожен щабель, якраз достатньо для виконання відповідного завдання, і після його закінчення щабель валиться.
У міру сходження від ноти ЛЯ через ноту СОЛЬ до ноти ФА віруючий опиняється перед наступними завданнями:

- нота ЛЯ – почати розвиток Особистості аж до максимуму;

- нота СОЛЬ – завершити цей розвиток

- нота ФА – врівноважити три нижчих центри, замінивши механічні зв’язки між ними свідомими зв'язками кожного центру з магнітним центром, який підпорядкує собі нижчі центри.

Віруючий, який здолав у цьому сходженні по Драбині ноти-етапи СІ, ЛЯ і СОЛЬ, досягне ноти ФА. Виконати відповідну їй задачу – значить стати «людиною № 4».
На зміну його колишній умовній моралі і туманному уявленню про моральність прийдуть свідомі дії, тобто дію свідомості як дальній відблиск свідомості істинного Я, світло якого через магнітний центр поступово проникне в усі куточки його Особистості.
Слід зазначити, що в певному розумінні «людина № 4» все ще залишається зовнішньою людиною; крім того, вона як і раніше смертна. Але вона уже підійшла до другого порогу, за яким починається власний Шлях, недоступний впливам-А і Закону Випадковостей.
Той хто досяг цього рівня стає провідником впливів-С (мал. 20).
Не можна недооцінювати наступний факт: все, що б людина не робила, далеко від досконалості. У теорії «людина № 4», тобто яка здолала у своєму сходженні ноту-етап ФА, досягає тим самим повного панування над собою – повного розвитку своєї Особистості і оволодіння нею. Таке завершення – необоротне поглинання нижчого емоційного центру центром магнітним – природно супроводжується відчуттям невимовної радості. Але таке трапляється вельми рідко. Причина в тому, що людина звикла зволікати, і тому ледве встигає виконати своє завдання на кожній сходинці Драбини. Оскільки ж відведений їй на це час обмежений, їй доводиться повсякчас, з побоювання (цілком виправданого), що завдання все ж виконане не повністю, тягнути за собою на наступну, вищу сходинку якусь частину свого кармічного обов’язку, – часом вельми значну.
Це взагалі допускається, але тільки до ноти ФА, де вона повинна повністю звільнитися від будь-яких можливих претензій по частині Карми.
СЬОМИЙ ЕТАП

Досягаючи першого Порога, новонавернений стикається віч-на-віч з «життям». Досягаючи другого Порога, він стикається, обличчям до обличчя з самим собою.
Іншими словами, він бачить як свою Особистість в її сукупності і у всіх деталях, так і всі результати своєї Карми, а також всі спотворення, викликані ними в його бутті, – зокрема, спотворення, що виникає з лицемірства по відношенню до себе і брехні самому собі. Ці елементи найменш піддаються констатації – і значить, їх найважче нейтралізувати
Це друге велике випробування.
Вперше в житті людина має можливість побачити себе об'єктивно – такою, якою вона є: без гриму, без найменших самовиправдань і компромісів і без можливості повернутися до колишнього.
Якщо праведник приймає цей суд з радісною готовністю, – він здається йому світлом нового дня, – то грішник відчуває перед таким самовикриттям цілком зрозумілий страх.
Досконалу рівновагу Особистості може бути досягнуто тільки з умови повної нейтралізації всіх кармічних наслідків. Яким би добропорядним і щиро віруючим не був той хто прагне звільнення, його баченню недоступні весь сенс і вся важливість цього завдання. Народжений в гріху, він може вважати (і власне вважає) деякі сторони такої Карми «людськими», тобто слабостями на які можна закрити очі, а значить нормальними
Біля другого Порога втрачають силу всі подібні думки, все некритично сприйняте і механічно завчене; необхідно зруйнувати і знищити всі буфери і всі засоби самозаспокоєння. Всі борги потрібно сплатити сповна.
У той же час віруючий повинен позбутися всіх своїх уявних, тобто нав'язаних Ілюзією обов'язків, що володіють подекуди гіпнотичною силою тому лише, що їх приймають без роздумів, як безумовні.
Такий поєдинок з самим собою зазвичай набуває особливо драматичного характеру внаслідок кармічних зобов’язань, що обтяжують кожного з нас. Однак від цієї сутички можна ухилитися.
Для подальшого сходження потрібно скласти опис на все своє, так би мовити психічне майно, велика частина якого, перебуваючи за межами поля зору людини, досі була прихована в архівах підсвідомості; констатація його вмісту зазвичай викликає шок, оскільки людина виявляє в собі сліди як вчинків цілком героїчних, так і найганебніших діянь.
Якщо чудовисько котре з'явилося, в якому людина впізнає самого себе, змусить людину втікати, це буде серйозною поразкою, що може загрожувати невимовними бідами
Тому слід зайняти наступальну позицію. Тільки тоді чудовисько Особистості нарешті поступиться і здасться, і з цієї вирішальної миті людина вже господар самому собі – той, до кого зображене на мал. 56 має безпосереднє відношення.
Надалі завданням людини, укріпленої Перемогою, буде перетворення своєї Особистості – тієї Нареченої, яка, ставши образом невимовної краси, зодягнеться, висловлюючись мовою Передання, у весільну сукню, готуючись до зустрічі свого Нареченого-Христа.
З подоланням другого Порога на світ з'являється розвинена і гармонійна Особистість. Це і є друге Народження, в усіх відношеннях нагадує народження фізичне: і в тому і в іншому випадку проходять ті ж стадії. У Переданні аналогія між обома видами народження розроблена до найдрібніших деталей, з метою полегшити самому учневі та його вчителю спостереження за ходом такої еволюції. Один з кращих описів цього процесу дав Никодим Агіоріт у книзі «Невидима боротьба».
При цьому відбувається злиття Особистості з істинним Я, тобто у того, хто подолав другий Поріг, з його істинним Я назавжди поєдналося «Я» тимчасове, яке не зруйнувалося, а розвинулося до своєї межі – аж до цього злиття, завдяки якому «людина № 4» стає «людиною № 5».
У цьому нерозривному союзі формується Індивідуальність. Лише з цього моменту людина знаходить справжнє буття. Вона є, і тільки тепер вона може з упевненістю сказати: яке щастя, що я народився!
Багаторазово поновлюваний експеримент нарешті увінчався успіхом

Подібно до фізичної матерії, людська Особистість може знаходитися в трьох різних станах. До першого Порога особистісне «Я» перебуває у твердому стані. Тобто «молекулярні» сили тяжіння перевищують в ній відцентрові сили. У психологічному аспекті цей стан характеризується егоцентризмом: все мені і заради мене. У тому твердому стані (в якому можна заскніти безповоротно, ставши глухим каменем) людина не здатна нікого зрозуміти і взагалі переконана, що завжди має рацію, а у своїх невдачах звинувачує інших або «випадок». У собі ж вона не сумнівається.
Осягнувши перший Поріг, людина виходить з твердого стану, оскільки в неї відкрилася здатність сприймати впливи-В і відрізняти їх від впливів-А, значимість і цінність яких раніше не піддавалася сумніву. Той, хто переступив перший Поріг вже не твердий, а м'який.
Між двома Порогами психічне «Я» стає все більш піддатливим, а на ноті ФА переходить у рідкий стан. Як фізична рідина має властивість приймати форму посудини, так і рідкий розум здатний зрозуміти інших немов самого себе, прийнявши їх форму. На сучасній мові такий стан людини називають «терпимістю».

При подоланні другого Порога психіка «людини № 4», що стала тепер «людиною №5», переходить в газоподібний психічний стан; тепер він може, в усе вникаючи, розуміти все живе і суще.

ВОСЬМИЙ, ДЕВ’ЯТИЙ ТА ДЕСЯТИЙ ЕТАПИ

За другим Порогом починається власне Шлях. Він складається з трьох відрізків, що розглядаються як ноти МІ, РЕ і ДО.
З досягненням ноти МІ внутрішня людина піднімається на вищий рівень езотеричного вчення – на восьму сходинку. Відтепер вона повинна навчати інших. У цьому навчанні вона набуває нові здібності, що відповідають конкретним елементам її індивідуальності. Св. Павло називає їх дарами Святого Духа (I Кор 14: 1).
На цьому етапі людина стає вчителем молодших за духом і помічником старших
З новонабутих здібностей перша і основна (загальна для всіх Індивідуальностей і така, що розвивається на етапах МІ і РЕ) – спонтанне розрізнення істинного. Така здатність стане відмітною ознакою нової людини в Циклі Святого Духа
На наступному, дев'ятому щаблі – ноті РЕ – «людина № 5», придбавши нові здібності, відповідні його індивідуальності, розвине їх аж до завершального синтезу. Таким чином, замість колишньої «свідомості» вона здобуде Свідомість, - ту, яка проявляється в ній за допомогою вищого інтелектуального центру, що діє через вищий емоційний центр, - і стане «людиною № 6».


На десятому, останньому етапі Шляху (нота ДО) «людина № 6» перетворюється на «людини № 7». Це проявляється в тому, що досягнуті нею результати стають її абсолютним надбанням, що отримали освячення згори.
Це і є хрещення Вогнем і Святим Духом (Мф 3: 11; Мк 1: 8; ЛКЗ: 16; Деян 1: 5; 2: 2-4). Христос сказав (Лк 12: 49): «Я прийшов вогонь звести на землю, і як Я прагнув би я, щоб він уже запалав!».
Згадане освячення досягається сублімацією статевого початку. Так замикається коло. Будь-який циклічний прояв життя починається статевим актом; в кінці циклу діяльність статевого центру проявляється ще раз, але тепер уже на більш високому рівні - на рівні вищих центрів; саме до цього рівня статевий центр належить за самою своєю природою.
БОРИС МУРАВЙОВ