П'ятий шлях

ОСОБИСТІСТЬ І ТИПИ ЛЮДЕЙ

Особистість - це організм. Як такий, він має структуру. Але його структура вислизає від нас, бо ми її не знаємо і не вивчаємо, тому що наша увага постійно фокусується і утримується на зовнішніх подіях і наступних механічних реакціях, викликаних у нас цими подіями.Особистість - це організм. Як такий, він має структуру. Але його структура вислизає від нас, бо ми її не знаємо і не вивчаємо, тому що наша увага постійно фокусується і утримується на зовнішніх подіях і наступних механічних реакціях, викликаних у нас цими подіями.Перший досвід внутрішнього самодослідження дозволяє нам виділити три напрямки психічного життя, представлені трьома центрами. Визначаємо психічні функції трьох центрів:

—Інтелектуальний центр - реєструє, думає, розраховує, комбінує, досліджує і т. д.;
—- Емоційний центр - завідує областю почуттів, емоцій, а також тонких відчуттів і пристрастей;
—Руховий центр - завідує п'ятьма органами почуттів, накопичує енергію в організмі за допомогою своїх інстинктивних функцій і керує споживанням цієї енергії за допомогою моторних функцій.

Сучасна людина концентрує свої зусилля на розвитку і вихованні інтелектуального центру. У ньому все організовано з метою методичного розвитку, сектор за сектором. Тим не менш, інтелектуальні ресурси центру, які дозволяють людині творити чудеса в області ідеальної або прикладної науки, обмежені. Роботи Канта і Вірхова показали, що обсяг людського інтелекту є, так би мовити, в оточенні непроникною стіною.
Цікаво відзначити, що в сучасній цивілізації, в існуючій суспільній системі емоційний центр позбавлений шансу на ріст і розвиток. У сучасному суспільстві відсутнє обов'язкове емоційне виховання, але воно настільки ж необхідне, як необхідне інтелектуальне виховання. І як наслідок, емоційний центр є відкинутим і не розвиненим, і поверхнева, неглибока особистість сприймає його (емоційний центр) через призму інших центрів: рухового, інтелектуального і в кінці-кінців статевого. І це не перебільшення, сказати, що емоційний центр не займає в психічному житті людини належного місця. Однак, тільки завдяки відповідному розвитку цього центру може відкритися новий джерело моральної, внутрішньої енергії людини, яке вкрай необхідно для неї. Для досягнення цієї мети, необхідно підкорити сексуальну сферу і тренувати емоційну сферу. Цих два аспекти є основними об'єктами роботи.
Розвиток емоційного центру – основна мета езотеричної культури. Як ми побачимо далі, тільки через цей центр людина може знайти ключ, який відкриває двері до вищого життя.
                           
Людству в цілому і кожній людині зокрема, необхідно було пройти через абсолютне спустошення і повний моральний розпад, і цей факт треба визнати і прийняти без всяких відмовок і заперечень. Тільки тоді починається пошук, коли причини для роботи над собою виявлені і придбані необхідні сили, щоб довести пошук до кінця. Це стосується кожного. Існує один виняток – праведники. Для них ця робота – це радість, тому що вони праведники і для них немає нічого неможливого.
Основних же типів людини дуже небагато – всього три. Ці типи розрізняються відповідно переважання в Особистості одного з трьох психічних центрів: інтелектуальний тип (людина думає, прораховує, аналізує), емоційний (людина чутлива, артистична, романтична) і, нарешті, "людина дії". У Вченні вони називаються так:

— 1-й тип – це люди, чиє психічне життя сконцентроване в руховому центрі;

— 2-й тип – це люди, чиє психічне життя сконцентроване в емоційному центрі;

— 3-й тип – це люди, чиє психічне життя сконцентроване в інтелектуальному центрі
З самого свого народження кожен з нас належить до одного з наведених трьох типів, незалежно від кольору шкіри, касти чи соціального становища. Такий закон Природи. Людині не дано уникнути цієї типології або змінити свій тип. Згодом, ми втім побачимо, що крім трьох основних існують ще й інші, вищі типи, -- проте (за рідкісними винятками) приналежність до них не є вродженою. Такі типи виникають у процесі тривалого дозрівання; тут дійсно потрібно "народитися заново", як сказав Христос Никодиму. Піднятися на цей рівень можна лише ціною тривалих і наполегливих зусиль у відповідності з правилами, встановленими езотеричною наукою ще за багато століть до нашого часу. На противагу людям 1-го, 2-го і 3-го типів, яких можна назвати зовніспрямованими, люди 5-го, 6-го і 7-го типів є внутрішніми людьми.

ВПЛИВ «А»

Поговоримо тепер про те, яких практичних результатів можна досягти за допомогою езотеризму; що саме слід робити для того, щоб створити постійний зв'язок, який дасть нам можливість розвиватися. В Переданні це питання висвітлюється за допомогою наведеної нижче схеми (мал. 20), яка вважається в езотеричному Вченні найважливішою, бо в ній зведено в синтетичне ціле безліч ідей – набагато більше, ніж те, що буде нижчевикладено,  і оскільки вона дає надзвичайно багато поживи для роздумів, ми ще не раз до неї повернемося.

Чорними стрілками тут позначені впливи, породжувані всередині життя ним самим. Це перший варіант впливів, що оточують людину. Їх називають "впливи-А". Відзначимо, що по всій поверхні кола – точніше, по всьому об'єму зображуваної і символізованої ним "сфери земного буття" – вони розподілені майже рівномірно. Як у випадку будь-якої променевої енергії, сила їх впливу обернено пропорційна квадрату відстані. Таким чином, позначені стрілками впливи, що здійснюють основний вплив на людину, знаходяться в безпосередній близькості від неї, і, як правило, людину завжди тягне в ту сторону, куди в дану мить спрямовані стрілки.

Впливи-"А" керують зовнішньою людиною. Під їх впливом вона блукає в колі свого життя від народження до смерті по ламаній траєкторії, яка постійно набуває непередбаченого і небезпечного напрямку.

Сукупність впливів-"А" утворює Закон Збігу Обставин, або Закон Випадковості. Цей закон, можна сказати, безроздільно панує над людиною; однак, дослідивши схему більш докладно, ми помітимо, що кожна чорна стрілка врівноважується і нейтралізується іншою чорною стрілкою, що знаходиться в іншій частині сфери. В результаті їх рівнодіюча дорівнює нулю; а це означає, що за своєю природою впливи-"А" у всій своїй сукупності ілюзорні. І все ж окремо, вплив кожного такого впливу-імпульсу цілком реальний і для зовнішньої людини саме він становить реальність.
Білий кулька символізує езотеричний Центр, розташований за межами сфери дії основних законів життя.
Білими стрілками позначені так звані "впливи-В". Це впливи, що вриваються в життєву плутанину з езотеричного Центру. Породжувані межами «сфери земного буття», вони орієнтовані в одному напрямку і в своїй сукупності утворюють певне магнітне поле.
 Оскільки впливи-"А" нейтралізують один одного, впливи-"В" являють собою єдину реальність.
Кожен, хто живе на Землі, залучений у своєрідне конкурсне випробування. Якщо для нього відкривається існування впливів-"В"; якщо він відчуває смак до їх накопичення і засвоєння, все більше в цьому вдосконалюючись, то його змішана внутрішня сутність поступово зазнає певного розвитку. Досить тривалі і систематичні зусилля по засвоєнню впливів-"В" призводять до того, що всередині людини формується магнітний центр. На схемі він представлений у вигляді невеликої незаштрихованої ділянки. Якщо після виникнення в нас цього центру ми будемо посилено розвивати його, він знайде певну форму і, в свою чергу, буде протистояти сумарному тиску незмінно активних впливів-"А", настільки ж незмінно нейтралізуючи їх. Така самостійність суперечить законам зовнішнього життя і породжує безліч внутрішніх і зовнішніх конфліктів. Якщо ми, не витримавши напруги, програємо цю битву, то здаємося в переконанні, що всі впливи-"В" були не більш ніж ілюзією, а єдина реальність складається із впливів-" А", - після чого сформований в нас магнітний центр поступово атрофується і зникає, а ми опиняємося в такій ситуації, яка з езотеричної точки зору ще гірше тієї, що була спочатку, коли ми тільки-но починали розпізнавати впливи-"В"..
Але якщо перемогти в цій першій сутичці, наш магнітний центр, остаточно зміцнившись і розкрившись, приведе нас до людини з магнітним центром набагато більш потужним, завдяки якому він є провідником вже впливів-"С". Ця людина, в свою чергу, пов'язана з людиною, яка опосередковує впливи-"D", і через нього – з Езотеричним Центром Е.
З цього моменту людина, – маленька кулька на нашій схемі, – вже не самотній в навколишній безглуздій метушні. Вона ще продовжує жити як раніше, під тиском впливів-"А", від яких позбутися вельми непросто. Але його магнітний центр, завдяки ланцюгу впливів В - С - D - Е неухильно розвивається, все далі відводячи її з-під влади Закону Випадковості, в сферу Свідомості.
Тіло не скаже «Я»,
Ніхто не скаже я, коли глибоко спить,
Коли «Я» піднімається, тоді все починається;
Нехай гострий розум знайде, звідки береться «Я».
Тіло це порожнеча, яка не має в собі нічого.
У тілі знаходиться і живе «Я»;
Його звуть «его», «сплетіння матерії і Духу», «рабство»,
«слабке тіло» і «розум».

РАМАНА МАХАРШІ

ІСТИННЕ «Я», СВІДОМІСТЬ І ВОЛЯ, ПОТРІЙНИЙ ОБ'ЄКТ ЕЗОТЕРИЧНОЇ НАУКИ

Зовнішній людина має три «Я»: «Я» фізичне (тілесне), «Я», що позначає Особистість (душевно-психічне), і потенційно, «Я» істинне (духовне)
Починаючи з гріхопадіння Адама, «Я» істинне (духовне) було переміщено на останні місця внутрішнього життя людини, воно було законсервовано свідомістю, і в той же час в людині почало домінувати «Я» Особистісне (душевно-психічне). Але такий порядок речей є тимчасовим, оскільки йому не вистачає цілісності, завершеності.
В людях 1-го, 2-го і 3-го типів домінує душевно-психічна Особистість. І оскільки вона домінує, в той час як «Я» істинне, з часів гріхопадіння Адама, займає в людині, як відомо, пасивну позицію, людина страждає від власних дій. Переслідуючи свої власні цілі і діючи на свій розсуд, Душевно-Психічна Особистість, постійно входить у протиріччя з принципами і нормами, що диктуються «Я» істинним.
.
Вузький шлях, що веде до життя, пропонує реальний шанс змінити ситуацію представлену у вищезгаданій схемі. Це відбувається через налагодження між Особистістю душевно-психічною та «Я» істинним, яке знаходиться в пасивному стані, постійних і тривалих зв'язків, що дозволяє «Я» істинному впливати на процеси, які раніше контролювалися тільки Душевно-Психічною Особистістю. Тоді, з плином часу та залежно від інтенсивності докладених зусиль, ситуація може бути змінена повністю: «Я» істинне як - гірчичне зерно - вкоренитися в життя, в якому домінувало «Я» душевно-психічне, це відбувається поступово, відповідно до волі Творця, ототожнюючись з Ним, повертаючись та знаходячи своє «Я» істинне в його постійності та єдності.
Постійний зв'язок, який має  бути налагоджений між «Я» душевно-психічним і «Я» істинним, це і є Езотеричне знання. Як вже нами встановлено, що «Я» в тому стані, в якому воно знаходиться на сьогоднішній день, це сипкі піски всередині людини. Образ пісків або образ Легіону демонів використовуваний в євангельських писань, досить реалістично відображають стан речей. Якщо розглядати наше «Я», то ми побачимо що воно є сукупністю великої кількості маленьких «я». В Особистості Душевно-Психічній кожне маленьке «я» або окрема група маленьких «я» активізуються і з'являються на сцені в залежності від зовнішніх факторів і обставин. Ці маленькі «я» можуть групуватися в безліч комбінацій, але їх число, врешті-решт, все одно обмежене і обчислюване.
Сукупність маленьких «я» утворює, як би стружку, і за певних умов, ці я-стружки «труться одне об одне, приводячи до займання», в процесі якого вони зазнають радикальних трансформацій і перетворюються у, так би мовити, «сплав»: в такі моменти характер людини може осмислюватися і ефективно формуватися.
«Я» Душевно-Психічної Особистості під впливом вищезгаданого процесу «плавки» стає монолітним. Це ще не абсолютний конгломерат маленьких «я», але вже сутність значно більшою мірою стабілізована. У цей момент шукач знаходиться на четвертій сходинці Сходів, прямо біля другого Порога, готовий переступити його.

Тепер давайте розглянемо органи, за допомогою яких «Я» істинне проявляється в людині і спробуємо побачити яким чином можна було б розширити і посилити його прояв. Крім трьох психічних центрів Душевно-Психічної Особистості, – надалі ми будемо називати їх «нижчими центрами» – у нас є два інших центри, «вищих», незалежних від фізичного тіла і Душевно-Психічної Особистості. У «зовнішній» людині нижчі центри не так сильно розвинені, як вищі, оскільки вищі центри – бездоганні, і працюють у вищій мірі продуктивно, але на жаль, людина здатна вловити лише незначну частину утворених ними сигналів. Причина в тому, що людина ідентифікує себе виключно з Душевно-Психічною Особистістю.
На рівні серця знаходиться вищий емоційний центр; на рівні голови – вищий інтелектуальний центр; а на рівні рухового центру – статевий центр. Статевий центр по своїй специфіці аналогічний вищим центрам, тобто він однорідний: у нього відсутня негативна половина і членування на сектори.
У підсумку, в наших вищих центрах проглядається божественна іскра: перші беруть свій початок від других. Вищий емоційний центр – іскра Сина; вищий інтелектуальний центр – іскра Отця, втілена у формі всюдисущого Духа Святого.

Як тільки три нижчих центру досягають граничного розвитку і рівноваги, магнітний центр необоротно зливається з вищим емоційним, тягнучи за собою і нижчий емоційний, який до цього часу вже повністю поглинений, і з цього моменту, разом з магнітним центром, стає невід'ємною частиною вищого емоційного. Той хто здійснив таке злиття називається «людина №5».
Люди № 1, 2 і 3, спонукувані енергією статевого центру, безцільно блукають від одного нижчого центру до іншого, маючи справу з тимчасовим Особистісним "Я" - непостійним, примхливим, позбавленим внутрішньої логіки, що перебуває повністю у владі ілюзії. Але ситуація змінюється корінним чином коли цілеспрямований шукач, якщо тільки він успішно пройшов стадію "людини № 4", стає внутрішньою людиною - а саме "людиною № 5", потім "№ 6" і, нарешті, "№ 7". – тобто в процесі цієї еволюції як послідовного становлення з ним відбувається відповідно наступне:
—l"людина № 5 набуває постійного усвідомлення свого істинного Я;

—"людина № 6 набуває постійної Свідомості

—"людина № 7" набуває істинну Волю і тим самим досягає свободи.

Реалізація формули "Я-Свідомість-Воля",тобто досягнення їх як ідеалу, становить триєдине завдання і кінцеву мету езотеричної науки, її досягнення і є нагорода шукачеві за його труди і зусилля. Тут - межа розвитку, яке доступне людині в умовах земного буття.

«Гнозис» Частина 1, Борис Муравйов

LШЛЯХИ

Сім шляхів відкриті сміливим і наполегливим Віруючим, і кожен з них веде до остаточної Перемоги, що виключає саму можливість гріхопадінь в майбутньому.
 У відповідності до Передання, перші три з них призначені відповідно для людини №1, 2 і 3. Вони називаються Шлях Слуги (на Сході —Шлях факіра), Шлях Ченця і Шлях Мудреця (у мусульман — Шлях Ходжі, у індусів — Шлях Йога). Всі вони ведуть до стану людини №4 і в результаті з'єднуються в людині №5.
Як ми вже бачили, існує також четвертий шлях. Оскільки він передбачає виконання всіх завдань, що виникають на перших трьох шляхах, четвертий шлях дозволяє безпосередньо і в найкоротший термін досягти стану людини №4. Він називається Шлях хитруна, оскільки той хто обрав його в якості прискорювача власного прогресу отримує користь з всіх своїх помилок на трьох планах функціонування організму, насамперед з негативних емоцій. Цей шлях докладно описаний в Переданнях, зокрема, в працях Іоанна Листвичника, який так говорить про нього: «Істинний мудрець той, хто все звертає до своєї вигоди».
Ключові слова для перших чотирьох шляхів наступні:
I.ПРАЦЯ: в основному фізична праця, включаючи спеціальні вправи з оволодіння своїм тілом і його органами;

II. НАВЧАННЯ: глибоке вивчення будь-якої галузі науки, аж до меж чистого розуму, щоб досягти споглядання істинної суті речей;
III. НАВЧАННЯ: глибоке вивчення будь-якої галузі науки, аж до меж чистого розуму, щоб досягти споглядання істинної суті речей;

IVКОНТРОЛЬ: контроль над собою, за допомогою якого хитрун спонукає себе як у зовнішньому, так і у внутрішньому діяти ніби його магнітний центр вже був досить розвинений і сприйняв загальну спрямованість трьох нижчих центрів — іншими словами, в будь-яких обставинах використовувати всі три центри так, як ніби вони вже досить розвинені і збалансовані.  
Подібно до того як четвертий шлях веде прямо до стану людини №4, п'ятий шлях веде прямо до стану людини №5. Є, однак, фундаментальна відмінність між цим шляхом і першими чотирма: слідуючи за ним, шукач (будь то чоловік або жінка) може досягти Другого Порога самостійно. Саме перетинаючи цей Поріг, він знаходить свідомість свого істинного Я, андрогінного по своїй суті, і це духовним чином зводить його лицем до лиця з його полярною сутністю — його істинним ближнім. Це відбувається незалежно від того, чи живий його партнер або помер, бо, за тими ж словами св. Павла, «...ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі» (I Кор 11: 11).
Подібно до того як четвертий шлях веде прямо до стану людини №4, п'ятий шлях веде прямо до стану людини №5. Є, однак, фундаментальна відмінність між цим шляхом і першими чотирма: слідуючи за ним, шукач (будь то чоловік або жінка) може досягти Другого Порога самостійно. Саме перетинаючи цей Поріг, він знаходить свідомість свого істинного Я, андрогінного по своїй суті, і це духовним чином зводить його лицем до лиця з його полярною сутністю — його істинним ближнім. Це відбувається незалежно від того, чи живий його партнер або помер, бо, за тими ж словами св. Павла, «...ні чоловік без жінки, ні жінка без чоловіка, в Господі» (I Кор 11: 11).

П'ятий шлях відкрито тільки для пар, особливо для тих пар, які щиро переконані у своїй полярності, так як на цьому шляху умовою успіху є виконання двох заповідей, про яких Христос сказав: «На цих двох заповідях затверджується весь закон і пророки: люби Господа Бога твого всім серцем твоїм і всією душею твоєю, і всім розумінням твоїм» — зобов'язання, яким потрібно слідувати незалежно від обраного шляху, — і «возлюби ближнього твого, як самого себе».
Знаючи тепер про те, що в езотеричному сенсі близький є полярна істота, нам стають більш зрозумілі слова біполярного істинного Я, монади Христа, сущої в Його любові (Любові Абсолюту II), яка сама міститься в Любові Бога або Святого Духа (Любові Абсолюту I), слова Ісуса про те, що друга заповідь подібна до першої, найбільшої.

«Гнозис», Том ІІІ, Борис Муравъев